In vino veritas!

    Коли дуже довго шукаєш відповідь на одне запитання, перебираєш всі варіанти виходів, думаєш, а чи не краще було б так, а чи б не спитати поради в того, а чи може просто спробувати плисти за течією?.. 
     Під час цих пошуків несвідомо для самого себе зав’язується великий та складний вузол, занадто складний для того, щоб розв’язати його. Він складається з твоїх же думок та всіх можливих припущень. Згодом наступає момент, коли не залишається нічого іншого, як лише розрубати його чимось дуже гострим. Тому що просто неможливо далі тягнути його на собі. І якщо так ставитись до кожного маленького вибору в житті, то чим же тоді жити? Хіба не правильно жити допущеними помилками? Хіба не правильно робити помилку, а через деякий час повторювати її? І я скажу всім, хто питатиме чи вагатиметься: ЦЕ ПРАВИЛЬНО! Бо інакше ми просто рубатимемо вузол за вузлом, і в кінці кінців залишимося наодинці з купою недопущених помилок, які необхідно було допустити. Не варто шукати винних крім себе.   
       Будьте винними, робіть боляче, йдіть назавжди, зневірюйтесь, падайте! Без цього не зрозуміти, не цінувати, не любити. Не знайти свого. Хай люблять вас, якщо навіть ви не любите. Любіть того, хто не звертає жодної уваги на ваші сумні очі. Не варто дослухатись до здорового глузду: він завжди підказує ЗАНАДТО правильне рішення. Вся чарівність у повній нелогічності. Лише одне ви мусите робити за канонами правильності: бути щирим та говорити правду. Хай це буде недоречно, по-дурному, дивно, але це єдина річ, яка виведе на істиний шлях. А якщо так не дуже виходить, то випийте вина. 
                                                                                                                      In vino veritas!